Минуле дає імпульс до життя, до творчості, його треба шанувати, знати, до нього треба постійно звертатися, тому відкриття музею вишивки в Лубенській ЗОШ №7, якому згодом присвоєно ім’я Героя України Віри Сергіївни Роїк, було невипадковим.
Головна мета роботи музею в тому, щоб кожен відвідувач більше усвідомлював, яким повинен бути справжній українець.
Це духовна скарбниця, творча лабораторія вчителів та учнів. Щороку ми врізноманітнюємо форми та методи навчально-виховної роботи з метою виховання в дітей любові до рідної землі, свого народу, забезпечення духовної єдності поколінь.
Пошукова робота завжди була традиційною для школи. Експедиційні загони з року в рік збирають цікаві матеріали про культурне минуле, бо колектив твердо переконаний, що ця робота, якщо й не єдина, є найдієвішою у вихованні в учнів духу патріотизму, духу творчості, самостійності, любові до рідного краю.
У музеї проходять уроки народознавства, презентації книг, оглядові екскурсії, зустрічі з відомими вишивальницями не тільки Лубенщини, а й інших регіонів, зокрема з Ю. Савкою – відомим вишивальником портретів із Луцька. Він подарував музею фотокопію вишитого портрета В.С.Роїк.
У музеї зібрані елементи традиційного одягу кінця ХІХ – ХХ ст. Представлена виставка рушників, вишитих картин.
Гордістю нашого музею є шедеври мисткині В.С. Роїк, високохудожні мистецькі роботи відомих вишивальниць Ольги Закорко, Ганни Гойди, вишиті різними техніками.
Музей дійсно став другом і помічником в навчально-виховній роботі школи. Фольклорні вечори, зустрічі з майстрами на Різдво, Великдень, на свято Варвари, покровительниці вишивальниць, проводяться традиційно.
Безперечно сучасний музей допомагає дітям читати книгу життя через крихітні частинки минулого не лише очима, а й розумом, самостійно розібратись, куди веде шлях їхніх батьків і дідів, окрім того, тут формується національна свідомість, любові до свого народу, землі своїх предків.
Багато зроблено, а скільки ще попереду…
Ми завжди раді бачити нових відвідувачів. Запрошуємо всіх стати ними, зануритись у минуле, вдихнути терпкий запах минувшини.